Головне меню


Для вчителів


Заклади освіти


Свята України

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Погода

Статтi » Заслужені освітяни Павлограда

 Заслужені освітяни Павлограда    Кащеєва Лідія Павлівна (із спогадів ветерана)

"Скільки разів і наяву, і в снах постає рідне село Могилів Царичанського району на Дніпропетровщині, нелегке післявоєнне дитинство. А коли стрічка спогадів уповільнюєть­ся, перед очима знову вона, рідна школа над тихою Оріллю... Адже школа - це найсвітліший, найбільш радісний і хвилюючий час в житті моєму і моїх однокласників. Я і зараз з почуттям великої вдячності згадую свою першу вчительку Олену Мико­лаївну Вікторовську, своїх дорогих учителів української мови і літерату­ри Кушнір Н. М., Крупську А. А., таких щедрих на душевне тепло, доб­рих і сердечних...

Звідси, з рідної школи, в червні 1956 року ми пішли у велике само­стійне життя, пішли, навчившись дружити, радіти за успіхи товаришів, відчувати радість спілкування. Одер­жавши свою першу в житті нагороду - срібну медаль за успіхи в навчанні, у вересні стала студенткою Дніпро­петровського університету.

До цього часу як реліквію бережу комсомольські путівки на будівницт­во Ново-Криворїзького гірничо-зба­гачувального комбінату. Для мене вони як далекий і яскравий вогник юності.

На все життя запам'ятались лекції Калиниченко М. В., Шадури В.О., Баранника Д. X., Потьомкіної Л. Я. Не уявляла себе без громадської роботи: була і лектором, і загоновою піонервожатою в СШ № 67, і членом редколегії факультетської газети, і позаштатним кореспондентом облас­ної комсомольської газети "Прапор юності".

Вересень 1961 року... Виразно па­м'ятаю свій перший в житті урок в Межиріцькій середній школі, одній з найкращих на Павлоградщині, свій перший клас, першу оцінку, яку, як виявилось, не так просто поставити. Чудовий то був час! Мої перші кроки в трудовому житті обачливо підтри­мували Білий В. Я., Паук А. А., ЯковенкоВ. І., Яковенко В. В., Охотник М. М.

Молодому вчителю багато довіря­ли, але багато і вимагали: редагувала стінгазету і читала лекції на кол­госпній фермі, була начальником та­бору праці і відпочинку, постійним замісником голови виборчої комісії. З 1962 по 1964 рік працювала замісни­ком директора по навчальній роботі.

Та головним залишався урок, серйозна і зосереджена підготовка. Це були роки, коли в практику шко­ли несміливо входили технічні засо­би навчання. Удосконалювала мето­дику їх застосування, ділилась досв­ідом використання ТЗН на методич­них засіданнях вчителів району.

З 1968 року почала працювати в Павлоградській СШ № 18. 13 років в цій школі вважаю найкращими, роз­квітом творчості. Навчала і сама навчалась. На все життя зразком для мене стали Дубовий В. Н., директор школи, Ігнатова Н. М., заступник директора по навчально-виховній ро­боті, Балашова Н. М., вчитель німець­кої мови, Чернова 3. М., вчитель англійської мови. Сама була настав­ником молодого вчителя української мови Бочарової Л. П.

Мені так цікаво було жити і пра­цювати. За все бралася з великим бажанням і все виходило.

Школа № 18 перша в місті перей­шла на кабінетну систему навчання. Разом з учнями і батьками обладна­ла перший в місті кабінет українсь­кої мови та літератури. Доручення ставали все більш відповідальні: ке­рівник міського методичного об­'єднання, начальник піонерського табору, голова профкому.

В 1970 році була нагороджена медаллю "За доблесний труд в озна­менований 100-річчя з дня народження В. І. Леніна".

З учнями-старшокласниками вперше на шкільній сцені були по­ставлені "Вечорниці", "Осінній бал", "Веснянки".

Навесні 19 76 року одержала дуже високу урядову нагороду - орден Тру­дового Червоного Прапора. Це було велике свято для всієї школи. Окри­лювала така повага, таке взаєморо­зуміння з боку колег і учнів.

В листопаді 1977 року виступала з доповіддю на обласних педагогіч­них читаннях на тему "Позакласна робота з літератури в системі кому­ністичного виховання". Досвідом позакласної роботи ділилась також на семінарах в м. Кривому Розі і в Нікополі.

У січні 1972 року виступала з досвідом роботи на обласних пед..читаннях. Несподівано для мене до­повідь на тему "Система письмових робіт з української мови в 4-5 кл." була визначена кращою, і вже в березні 1972 року я була учасником Республіканських педагогічних чи­тань, присвячених 50-річчю утво­рення СРСР. Дні, проведені в Києві, залишились яскравою сторінкою в моєму житті. Хвилювалась дуже. Адже виступати довелося в присут­ності таких відомих вчених-філологів як Медушевський А. П., Синиця І. П., Бєляєв О. М. Виступ відзначили на підсумковому засіданні, а потім у журналі "Українська мова і літера­тура в школі".

В1972 року мені вручили свідоц­тво про занесення мого імені на міську Дошку пошани. Це окрилило мене, хотілося працювати ще з більшою віддачею.

Новим змістом наповнювались уроки. Захоплювало все нове, пере­дове. На черзі дня стало проблемне вивчення літератури. В творчому пошуку народжувались і зернятка власного досвіду. Уроки ставали змістовнішими, цікавішими.

Мої учні також займали призові місця на міських і обласних олімпіа­дах. Мене нагородили грамотою об­ласного відділу народної освіти за хорошу підготовку учнів до олімпіад.

Цікаво працював літературно-творчий гурток "Світанок". Вірші і нариси учнів були оформлені в аль­боми.

Особлива сторінка в моїй гро­мадській роботі - профспілкова. В лютому 1977 року була обрана деле­гатом VIII Всесоюзного з'їзду проф­спілок працівників освіти, вищої школи і навчальних закладів. На все життя залишились у пам 'яті зустрічі з цікавими людьми, відвідання квар-тири-музею В. І. Леніна в Кремлі, пам'ятних місць Москви.

В 1974 році випустила десятий клас і прийняла четвертий. Довго роздумувала, шукала високий мо­ральний ідеал, втілений в образі прекрасної людини. Таким для мене ще з шкільних моїх років став Герой Радянського Союзу генерал Д. М. Карбишев.

І ось в один із вересневих днів розповідаю дітям про цю легендарну людину. Якась незвичайна урочиста тиша в класі... Відчувалося, що образ героя глибоко запав у дитячі серця.

Справжнім святом в піонерсько­му загоні стало присвоєння імені Д. Карбишева. У нас було багато пам'ятних подій, хороших традицій. Була своя, карбишевська форма, уро­чисто відзначався день народження і день пам'яті героя (26 жовтня і 18 лютого). За час навчання учні побу­вали майже в усіх місцях, пов'яза­них з памяттю Д. М. Карбишева. Незабутньою подією стало вручення комсомольських квитків у Брестскій фортеці учасниками її оборони т дітьми.

Листувалися з дочкою героя О Карбишевою, з людьми, які особисто знали його, з піонерськими загона які носили його ім'я. Хвилюю подією в житті жителів селища заводу "Ливмаш" стало "Свято вулиці" травня 1978 року вулиця Продольна  стала носити ім'я Карбишева.

В піонерському загоні була хороша традиція - операція "Майський рассвет", присвячена Дню Перемоги карбишевці постійно турбувалися і тих, хто захищав нашу Батьківщину в суворі дні війни.

За велику військово-патріотичну роботу загін був нагороджений Почесною грамотою і став учасником республіканського зльоту "Моя Батьківщина - СРСР".

З доповіддю «!Виховує ім'я героя» я виступала на міських педчитанні В газетах "Радянська освіта", "Прапор юності", "Світло Жовтня" з'явились статті з досвіду патріотичне виховання.

А потім... Потім була 5-а школа. 16 серпня 1981 року. Як це бу давно! Зустріла тут хороших друзів не на мить, не на кілька днів - на і життя. Пишаюсь тим, що трудила пліч-о-пліч з прекрасними педагогами Плєнцовою О. Г. і Швагер К. П ними, цими дорогими жінками, працювалось легко, творчо, з особливі піднесенням. На жаль, передчасно відійшли у вічність мої дорогі, незабутні подружки, без яких світ став незатишним і болючим...

Ми, "кафедра" вчителів української мови, як ми себе жартома величали, жили однією сім'єю. Все було навпіл: і методична література, і таблиці, і роздатковий матеріал. Дорогі мої, милі, сердечні колеги Василенко Г. І., Балухата Л. Д., Худяєва Т. В Васько С. О., Міщенко Л. І., Горбачі А., Шевченко В. М., ви стали для мене надзвичайно дорогими людьми, незабутніми, як перше і останнє кохання.

В 1982 році моє ім'я вдруге було занесено на міську Дошку пошани, 1983 році вручили медаль "Ветера праці".

В 1984 році колеги вітали мене присвоєнням почесного звання "Заслужений вчитель УРСР" і "Відмінник освіти СРСР".

Було багато цікавого: і створення кабінетів, і вечори старшокласники і "Зимові вечорниці", і екскурсії міста-герої.

І "Світлиця". Це моя лебедин пісня. Тут справжня українська хата де багато експонатів українською народного побуту. А серед них найдорожчі: рушник, вишитий маминими руками, колиска і тин, сплетені і лози моїм стареньким батьком, бабусею витканий килимок. Приходжу сюди, як у рідний дім. Скільки туї було задушевних розмов, скільки сповідано особистих таємниць!

Пишу в минулому часі, бо вже впродовж дванадцяти років не пра­цюю. Вже не для мене малиновий дзвінок, не кличе на урок і на пере­рви, не діл мене молитовна тиша уроків...

Три школи в моєму житті, як три сходинки. Втішаюсь тим, що на жодній з них не спіткнулась, не зра­дила своїй професії.

         Рада, що в кожній школі я бажа­ний гість, що зустрічаюся з друзями щиро і сердечно".

07.05.10     Переглядів: 1605
Введіть слово для пошуку

Користувач
Забули пароль?
Реєстрація

Випадкове фото
Міський семінар вчителів фізики
Міський семінар вчителів фізики

Офіційні посилання








 

Вчитель інфо

Національна гаряча лінія

Національна дитяча гаряча лінія


Карта відвідувань сайту

Locations of visitors to this page


Головна Про відділ освіти Новини Фотогалерея Файли Опитування Статті Посилання
© 2018 All right reserved www.pavlograd-osvita.org