Статтi » Заслужені освітяни Павлограда

Павлоградська земля дуже багата на талановитих педагогів, котрі все своє життя присвятили навчанню і вихованню молодого покоління.

Серед них 4 Заслужених учителя:

Марія Севастянівна Курбико (6.04.1918р. - 29.10.1994р.) - працю­вала вчителем початкових класів в ЗШ №17, одержала звання 3 жов­тня 1969 р.

Віра Григорівна Зимовченко - ко­лишній директор ЗШ № 12, одер­жала звання в лютому 1978 р.

Ганна Олексіївна Архипова - вчи­тель біології ЗШ №4, одержала звання 4 червня 1982 р.

Лідія Павлівна Кащеєва вчитель української мови та літератури ЗШ № 5, рік присвоєння почесного звання 1984 р.

Дві павлоградки мають почес­ні звання заслуженого працівника освіти:

Валентина Петрівна Дядик - колишній начальник міського відділу освіти, одержала звання в серпні 1992р.

Людмила Григорівна Мехоношина - директор Палацу творчості дітей та юнацтва, одержа­ла звання 28 вересня 2000 р.

У 2009 році виповнюється 40 років з дня присвоєння почесного звання заслуженого вчителя М.С. Курбико та 15 років,  як вона відійш­ла у вічність.

Своїми спогадами про колегу под­ілилася одна з перших учителів-методистів нашого міста, колишній завуч ЗШ № 17 Юлія Михайлівна Мель­никова, яка вивчала й поширювала передовий досвід М.С. Курбико.

«Мне посчастливилось с ней встретиться на уроке в ЗШ №3, и я влюбилась в эту красивую, умную, очаровательную, необыкновенно та­лантливую учительницу начальных классов. Побывав на многих уроках Марии Севастьяновы, я увидела, как умела она организовать условия для естественного воз­никновения, проявле­ния и сохранения ин­дивидуальных реакций школьников-малышей. Она не только шла навстречу ситуациям, когда маленькому чело­веку предоставляется возможность в процес­се познавательной де­ятельности возражать учителю, выдвигать свою мысль, но и специ­ально планировала воз­никновение таких ситуаций и управляла ими тонко, умело, осторож­но. Интересно, ярко, увлекательно проводи­лись все ее уроки. И я ее просто переманила в свою школу №17 и очень благодарна, что Мария Севастьяновна согласилась. Директор Ситенко Л.М., гороно поддержали меня, и началась в школе бес­покойная, яркая, инте­ресная работа учите­лей младших классов. Вспоминается, как мы все просто собирались в кабинете, т.е. ее классе, и беседовали о многом: «Как начинать работу с первым классом», «Как сохранить и продол­жить преемственность в обучении и воспитании дошкольников и перво­классников».

Один-два раза в месяц к нам при­ходили учителя других школ во гла­ве с умным, энергичным, волевым заведующим методкабинета гороно Зимовченко В.Г. Вскоре на базе на­шей школы гороно открыло Универ­ситет для учителей и воспитателей групп продленного  дня (для младших классов), где выступали лучшие учителя города, завучи школ, лекто­ры из общества «Знания» - все они читали лекции на разные темы, на­пример, «Что делать, чтобы детям хотелось хорошо учиться», «Как до­биться, чтобы слово воспитателя до­ходило до сердца воспитанника».