Головне меню


Для вчителів


Заклади освіти


Свята України

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Погода

Статтi » Безсмертний подвиг покоління

 Безсмертний подвиг покоління    Антонов Павло Трохимович

Роки… Вони минають непомітно швидко, забираючи твоє життя, і тому ти повинен прожити його, як Безсмертний Прометей, що за вогонь, принесений людям, заплатив найдорожчою ціною – муками за щастя на землі.

 

        Нехай життя бути коротким буде коротким, але воно повинно бути яскравим, як сліпучий спалах блискавки – в чорній темряві ночі. І чим більше прожила людина, чим труднішим в шлях життя, тим частіше вона повертається в думках у своє дитинство, у свої десять – пятнадцять років. Та не в кожного ці спогади бувають легкими і радісними, бо свою чорну тінь на них наклала війна.

        Війна… Тисячі радянських людей встали грудьми на захист рідної землі. Навіть пятнадцятирічні рвались на фронт, на передову, де життя і смерть ходили поруч. Серед них був і Павлик Антонов. Чорне крило війни горем лягло і на його рідне село Диківку. Що могло чекати російського хлопця? Тільки окупація в Німеччину. Майже щоденно фашисти робили облави, тисячі людей або лишались життя, або навіки прощались з Батьківщиною. Така доля чекала і Павлика, але безмірна любов до життя врятувала його. Разом з товаришем Володимиром Гораївим та двома хлопцями він вискочив з ешелона, який доставляв людей з Пантовки на Знаменку. Хлопець рвався в діючу армію, як і багато інших, серед яких був і наш земляк Микола Шуть. Микола загинув від рук німецьких окупантів, але до останньої хвилини життя був відданий своїй Вітчизні. Поривання Антонова були великі, але шістнадцятирічних туди не брали. Чекання для нього було зрадою, бо юнак не міг без болю дивитись на  спалені фашистами мста і села. За це він міг відплатити ворогові і тільки з зброєю в руках. Брали тільки вісімнадцятирічних, і він, прибавивши собі два роки,3 теж зарахований в резерв Ставки Головнокомандуючого. Довго тягнулися дні навчання, але, нарешті, в кінці грудня 1942 року йому вдалося потрапити в Угорщину .

        Хоч і прикро було за те, що так і не відплатив він ворогам на рідній землі за муки і сльози свого народу, але він став воїном – визволителем , воїном – інтернаціоналістом. В цей час на озері Балатон велися найзапекліші бої з ворогом. Ридала земля під розривами виючих мін,, навкруги нічого не було видно від диму та гарі: тільки страшний гуркіт і свист тяжко давили на плечі, та скрізь чорний дим кривавою кулею дивилося сонце. Скільки людей полягло на цій землі, заливаючись своєю кровю, кожний її шматок, скільки невідомих героїв лежать на ній в братських могилах. І кожної весни розпускають тут ніжні пелюстки полумяних маків, ніби земля повернула людську кров маковим цвітом, який завжди буде нагадувати про героїчну битву на озері Балатон.

        А далі був Пухберг. Визволяючи місто, Антонов разом з своїм взводом були оточені німцями. Становище здавалося безвихідним. Але хтось згадав про Чортів міст, по якому ще легендарний Суворов виводив своїх солдат з оточення. Цей епізод надихнув бійцям перемогу. Вирвавшись з кільця, треба було зайняти плацдарм на 946 висоті. Під шаленими вибухами бомб, тягнучи на собі кулемети , взвод підібрався до німців з тилу, де були лише стрімки скелі та сумний чагарник. Скоро зайняли плацдарм. Розлютовані фашисти хотіли стерти з лиця землі  цю невеличку купку людей, але радянська людина виявилася міцнішою.

        Дуже рідко розповідає про себе і воєнрук нашої школи, той самий Павло Трохимович Антонов, бо спогади піднімають з душі затамований роками біль, який ніколи не зникне. Зовні суворий  і вимогливий, в душі він чудова людина. Війна навчила його бути завжди підтягнутим і до всього морально готовим, і цього він вимагав від своїх учнів, бо учні – це ті ж діти, яким він віддав частку свого серця. І вони тим же відповідали своєму вчителю. Але найбільш приємно почути Павлу Трохимовичу порядку від учнів, які навчалися військових училищах, а таких у школі №18 немало. Це і Вадим Махни борода, і Базько Леонід, і Баратаїв Сергій, і багато інших. Вони обрали собі почесну професію – бути захисником самого святого – Вітчизни, і захищати її вони будуть так, як вчила колись близька людина, яка віддає свою життя людям.

 

07.05.10     Переглядів: 1393
Введіть слово для пошуку

Користувач
Забули пароль?
Реєстрація

Випадкове фото
Міський семінар вчителів фізики
Міський семінар вчителів фізики

Офіційні посилання








 

Вчитель інфо

Національна гаряча лінія

Національна дитяча гаряча лінія


Карта відвідувань сайту

Locations of visitors to this page


Головна Про відділ освіти Новини Фотогалерея Файли Опитування Статті Посилання
© 2018 All right reserved www.pavlograd-osvita.org